Бажаєте отримувати новини від Клубу Сталого Бізнесу першими?
Підписуйтесь на нас в facebook

У Петра Пригари все починалося із стажування закордоном, а закінчилося тим, що у вересні 2002 року в Хустському районі відкрилася “Селиська сироварня”. Місцеве молоко тут перетворюють на сир найвищої якості, виготовлений за тисячолітньою традицією Швейцарських Альп. Як справжній ентузіаст своєї справи, Петро не лише особисто контролює всі виробничі процеси, а й постійно працює над тим, щоб виробництво сиру було якомога більш екологічним.

Поява сироварні назавжди змінила “Селище”. Нижнє Селище є селом, а не селищем міського типу, втім, тут мало хто використовує приставку “Нижнє”, а найпопулярніший сир, що у досить невеликих об’ємах виробляє ця сироварня так і називається “Селиський”.  Кожен ранок тут починається із того, що люди з усього села і кількох сусідніх, звозять або зносять на сироварню своє молоко. Для багатьох місцевих жителів виробництво коров’ячого молока стало можливістю отримати другу зарплату або пенсію, а сироварня дала поштовх для культурного розвитку Селища. Звідси не хочуть виїжджати, тут є дозвілля і освіта, можна займатися власною справою і надихатися прикладами тих, хто свою справу почав вже давно.

У 96-98 роках Петро вже був на серйозних підприємствах на стажуванні, проте, за його словами, найкраще було в Альпах. Вдруге він працював вже на сироварні у селі Беллелай. Це маленьке село, де всього близько десяти будиночків, свій ресторанчик, віділення пошти, яке працює кілька днів на тиждень, і от на такому хуторі працювала сироварня, де переробляли 12 тонн молока, що звозилось із сусідніх сіл. Потім саме ця сироварня і продала частину обладнання у Нижнє Селище, а частину подарували.

 

Поділитись цією новиною в соц. мережах

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

CAPTCHA